Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2014 року Справа № 912/232/14 Вищий господарський суд України в складі колегії

суддів:Грейц К.В. - головуючого (доповідача), Глос О.І., Сибіги О.М.,розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановувід 11.08.2014Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі Господарського суду Кіровоградської області № 912/232/14за позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії"простягнення 10644215,32 грн.,за участю представників: позивача - Бернацька О.В.відповідача -не з'явилисьВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2014 (суддя Тимошевська В.В.) у справі №912/232/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 (колегія суддів у складі головуючого судді Антонік С.Г., суддів Чимбар Л.О, Чоха Л.В.), частково задоволені позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) до Дочірнього підприємства "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (далі - відповідач) про стягнення суми 10644215,32 грн за договором купівлі-продажу природного газу від 23.10.2013 №12/1110-БО-18, яка складається з: 9408215,10 грн - основного боргу, 881085,20 грн пені, 298394,96 грн 3% річних та 56520,06 грн інфляційних втрат. Стягненоо з відповідача на користь позивача 10201258,02 грн, в т.ч.: 9408215,10 грн основного боргу, 440542,60 грн пені, 54105,36 грн - інфляційних втрат та 298394,96 грн - 3% річних. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Позивач з рішенням та постановою у справі в частині відмови у стягненні 440542,60 грн пені не згоден, в поданій касаційній скарзі просить їх в цій частині скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, ст. ст. 42, 43, 83, 105 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій не зазначено обґрунтованих доводів, на підставі яких прийнято рішення про зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 50%, при цьому не враховано інтересів позивача.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Представник відповідача не скористався своїм процесуальним правом на участь в судовому засіданні касаційної інстанції, про дату і час якого був належним чином повідомлений ухвалою Вищого господарського суду України від 10.09.2014.

Заслухавши пояснення присутнього у відкритому судовому засіданні представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 23.10.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (продавець) та Дочірнім підприємством "Кіровоградтепло" Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр науково-технічних інновацій Української нафтогазової академії" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №12/1110-БО-18, за умовами якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору (п.1.1 договору); продавець передає покупцеві з 01.09.2012 по 31.12.2012 газ в обсязі до 3759,9тис.куб.м (п.2.1 договору); за 1000куб.м природного газу та послуги з його транспортування, з урахуванням ПДВ, покупець сплачує 4661,74 грн (п.5.2 договору); оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця наступного за місцем поставки газу (п.6.1 договору); у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (п.7.2 договору); строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюються тривалістю у 5 років (п.9.3 договору); договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами з 01.09.2012 і діє в частині поставки газу до 31.12.2012, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 28.28.2012 строк дії договору було продовжено до 31.12.2013.

На виконання умов договору позивач в період з жовтня по грудень 2012 року поставив відповідачеві 5082,879тис.куб.м природного газу на загальну суму 23695040,01 грн. Приймання-передача газу оформлено відповідними актами від 31.10.2012, 31.01.2013, які підписано без зауважень постачальником, покупцем, а також газорозподільною організацією. У названих актах визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість.

Втім, відповідач за поставлений газ розрахувався частково, сплативши 14286824,91 грн, у зв'язку з чим Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 9408215,10 грн суми основного боргу, 881085,20 грн пені та 298394,96 грн 3% річних нарахованих за період прострочення оплати вартості поставленого природного газу з 15.11.2012 по 20.12.2013, а також 56520,06 грн інфляційних втрат за період грудень 2012р. - січень 2013р..

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій дійшли однакових висновків щодо підставності і ґрунтовності заявленого позову в частині основного боргу за поставлений природний газ. Разом з тим, щодо стягнення пені місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, застосувавши норми ст. 83 ГПК України, ст.233 ГК України, ст.551 ЦК України, зменшив розмір стягуваної пені на 50%, а в частині стягнення інфляційних втрат зазначив, що позивач безпідставно нарахував інфляційні в сумі 2414,70 грн у січні 2013 року на заборгованість, яка була погашена в грудні 2012 року.

Колегія суддів Вищого господарського суду України приймає до уваги, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів оскаржуються виключно в частині відмови в позові внаслідок зменшення судами розміру пені, що підлягає стягненню, на 50%, та вважає, що суди попередніх інстанцій, приймаючи таке рішення, не порушили норм чинного законодавства, з огляду на наступне.

В обґрунтування заявленого до місцевого господарського суду клопотання про зменшення нарахованої до стягнення пені до 80000 грн, відповідач послався на відсутність своєї вини у неналежному виконанні зобов'язання, оскільки причиною несвоєчасного розрахунку є невиплата відповідачеві з державного бюджету субвенцій з різниці в тарифах. Відповідач також вказав, що невідповідність фактичних економічно обґрунтованих витрат діючим тарифам на теплову енергію призвели до збитковості підприємства. Крім того, відповідач зазначив про несвоєчасні розрахунки з ним населенням, з якого пеня, інфляційні та річні не стягуються, а також про наявність перед ним боргів бюджетних організацій, які погашаються із значною затримкою через те, що органи казначейської служби не здійснюють безспірне списання коштів. При цьому, просить врахувати, що ступінь виконання ним зобов'язання за період жовтень-грудень 2012р. становить 60%.

Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Пунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

На виконання зазначених приписів та рекомендацій, суди попередніх інстанції, оцінивши зазначені відповідачем обґрунтування поданого клопотання про зменшення розміру нарахованої пені до 80000грн та подані ним докази, встановили, що відповідач не є споживачем газу, а придбаний газ використовувався виключно для виробництва теплової енергії для бюджетних установ та організацій (24% від загальної кількості споживачів - борг яких становить 8149000 грн) та населення (74% від загальної кількості споживачів - заборгованість яких становить 29513500грн), які розраховувались за газ несвоєчасно, однак пеню не сплачували; згідно з висновком експертного дослідження №11/2-128 від 24.12.2013 заборгованість з різниці в тарифах на теплову енергію, що поставлялася бюджетним установам і організаціям, становить 25349988,64 грн і виникла внаслідок невідповідності фактичних економічно обґрунтованих витрат діючим тарифам; збитки відповідача за 2013 рік склали 34940000 грн; збитки у позивача виникли не лише з дій відповідача, а й інших суб'єктів господарювання, з якими у позивача укладені договори, відтак, врахувавши ступінь виконання відповідачем зобов'язання по сплаті основного боргу, дійшли обґрунтованого висновку про можливість часткового задоволення клопотання відповідача і зменшення заявленої до стягнення пені на 50%, що становить 440542,60 грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про зменшення нарахованої відповідачеві пені ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, а доводи касаційної скарги фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів ст. ст. 1115, 1117 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Наведене свідчить, що під час прийняття рішення та постанови у справі суди першої та апеляційної інстанцій не припустились порушень або неправильного застосування норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а, отже, підстав для їх скасування або зміни та задоволення вимог касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2014 у справі Господарського суду Кіровоградської області № 912/232/14 залишити без змін.

Головуючий суддя К.В. Грейц

Судді О.І. Глос

О.М. Сибіга